Вже наближається час, коли українці починають писанкувати, тому хочемо ознайомити вас з особливостями цього процесу на теренах Бойківщини, опираючись на працю д-ра Михайла Скорика «Бойківські писанки» («Літопис Бойківщини», Ч. 4, Самбір, 1934).
Отож, писали писанки усі: мами – дітям, хресні – хрещеникам, дівчата – нареченим, жінки роздавали їх сиротам біля церкви та жебракам, родичам і гостям.
Починали роботу над писанками на Бойківщині у різний час, залежно від населеного пункту «від Великоднього Четверга до Провідної Неділі, а найбільше під час самого Великодня, пополудні або вечером». У деяких селах писанкували аж до Зелених Свят.
Яйця зафарбовані в один колір називали «крашанка», «слива», «сливка», «галка», «галунка». Крашанки робили переважно з варених яєць, їх споживали та давали дітям для забав.
Писанкою називали яйце розфарбоване кількома кольорами. Вона виготовлялась зі сирого яйця, освячувалась та символізувала життя. Писанки їли зі шкаралупою «щоби злий дух немав приступу».
Рідше зустрічались «різбянки» – яйця зафарбовані одним кольором по яких вирізблювали, вишкрябували гострими предметами взори.
У різних селах Бойківщини візерунки на писанках мали свої особливості та відмінні риси: поділ на поля, симетричність, знаки сонця, рослинний і тваринний орнамент. Подаємо ілюстрації взорів зі статті д-ра Михайла Скорика. За основу дослідження були взяті писанки з музею «Бойківщина» у м. Самборі, що проіснував до 1954 року, збірка писанок музею «Лемківщина» в Сяноці та дані квестіонару (14 відповідей), який був опублікований в одному з номерів «Літопису Бойківщини».
Я приймала участь у майстер-класі майстрині, писанкарки #Тетяни Коновал "Тризуба писанка в тривожну годину"
Немає коментарів:
Дописати коментар