Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель, тадановитий письменник. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.
Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель, тадановитий письменник. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.
Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського здобуло в нашій країні та багатьох країнах світу заслужену пошану і славу. Його ідеї виховання на засадах гуманізму, порядності, доброти, чесності та людяності увійшли в свідомість мільйонів людей.
Василь Сухомлинський був вдумливим дослідником дитячої душі. Він органічно поєднав у своїй діяльності теорію з практикою, і твори якого увійшли в скарбницю науково-педагогічної думки.
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — село Василівка Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії) у селянській родині.
Батько Василя, Олександр Омелянович Сухомлинський, працював спочатку по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та в окремих селянських господарствах, потім друкувався у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Він був "майстром на всі руки" - вміло виготовляв меблі та музичні інструменти. Мати Василя, Оксана Юдівна, вела домашнє господарство. Вона гарно вишивала, вміло ткала полотно, фарбувала його і шила одяг не лише для своєї сім'ї, а й односельцям. Багато уваги приділяла вихованню дітей. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. Оксана Юдівна вчила дітей добру, чесності, людяності. Довгими зимовими вечорами за прядивом чи шитвом розповідала дітям казки, цікаві історії, читала книжки. Пізніше Василь Олександрович писав: "Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка "Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...". А брат Василя Олександровича Сергій згадував: "Батько і мати наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували час, пам'ятаю їх завжди в роботі". І дітей вони залучали до праці, навчали старанності та сумлінності.
Працюючи - зрозумів: щоб стати справжнім учителем, недостатньо однієї любові до дітей, потрібні глибокі знання не лише зі свого предмета, а й готовність відповісти на сотні "чому" і "як" допитливих дітей. А для цього потрібно було вчитись наполегливо, цілеспрямовано, завжди. І він учився, вчився до кінця своїх днів.
Василь Олександрович став першим ученим серед сільських учителів, який продовжував працювати в сільській школі. Займатись науково-дослідницькою діяльністю далеко від наукових центрів, фундаментальних бібліотек і колективів учених було надзвичайно складно.
Творчий доробок Василя Сухомлинського справді вражаючий... А книга "Серце віддаю дітям" стала визначним явищем у галузі педагогіки та суспільних наук. Вже після смерті Василя Сухомлинського книга була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973 р.) та Державної премії Української РСР (1974 р.). Вона витримала майже 55 видань, перекладена 29 мовами, принесла авторові світову славу.
Читайте твори Василя Сухомлинського на сайті "Мала Сторінка".
Василь Олександрович Сухомлинський - чарівна людина, педагог, письменник, який за допомогою казки ніс у світ дитини добро.
З великої любові до дітей він написав багато для них цікавих розповідей. В них переважає доброта, бо він хотів, щоб діти виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму і нашу велику прекрасну Батьківщині.
Василь Олександрович писав: "Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка "Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...”.
Народився Василь Олександрович у селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області 28 вересня 1918 році.
Батько – Олександр Омелянович, працював столяром, робив музичні інструменти.
В.О.Сухомлинський з матір’ю Оксаною Овдіївною
Мати – Оксана Юдіна, працювала в колгоспі, займалася домашнім господарством, а зимовими вечорами розповідала дітям казки.
У сім’ї, крім Василя, було ще троє дітей. Батьки ніколи не сварилися між собою і не карали своїх дітей.
У 1926 - 1933 роках В.О. Сухомлинський навчався у Василівській семирічній школі, де був одним з кращих учнів. Вчився добре, старанно, любив читати, гарно малював. Щоб зібрати гроші на книги, фарби, зошити, разом з однолітками та братами ходили на Новий рік посівати та щедрувати, а літом працював у колгоспі. У дитячому садку, який діяв в колгоспі на період літніх канікул йому доручали бути помічником вихователя. Він доглядав малюків, розповідав їм казки, читав книжки, проводив веселі ігри. Тому і вибір професії був не випадковий.
Усі діти сім’ї Сухомлинських обрали професію вчителя.
Брат Василя Олександровича Сергій згадує:
"Батько і мати наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували час, пам'ятаю їх завжди в роботі”.
І дітей вони залучали до праці, навчали старанності та сумлінності.
