З Нових Кайдаків* поїхала цариця Катерина в Половицю**, а там жили самі запорожці.
— Дай, — каже, — посміюся з них.
Вибрала десять чоловік найвусатіших, посадила за стіл і каже:
— Дайте їм сметани!
Поставили дві здоровенні миски. Запорожці морг один на другого, а потім кажуть:
— Вели нам, мамо, спершу подати польової сметани, тієї, що Божа бджола наносила, а тоді поїмо й цю.
— Дайте їм сметани!
Поставили дві здоровенні миски. Запорожці морг один на другого, а потім кажуть:
— Вели нам, мамо, спершу подати польової сметани, тієї, що Божа бджола наносила, а тоді поїмо й цю.
— Добре, — каже. — Подайте їм миску меду.
Виїли козаки той мед, понамазували вуса, позакручували їх за вуха і давай стьобати сметану. Настьобались — і вуса не вмочили. Глянула на них Катерина й каже:
— Молодці ви, запорожці! Вас нічим не проведеш.
* Село Катеринославського повіту Катеринославської губернії (тепер у межах м. Дніпропетровська).
** Слобода, на місці якої засновано м. Катеринослав (тепер м. Дніпропетровськ).
Виїли козаки той мед, понамазували вуса, позакручували їх за вуха і давай стьобати сметану. Настьобались — і вуса не вмочили. Глянула на них Катерина й каже:
— Молодці ви, запорожці! Вас нічим не проведеш.
* Село Катеринославського повіту Катеринославської губернії (тепер у межах м. Дніпропетровська).
** Слобода, на місці якої засновано м. Катеринослав (тепер м. Дніпропетровськ).
Немає коментарів:
Дописати коментар