 |
| Михайло Вербицький (1815-1870) |
У процесі національно-культурного відродження з 1989 року в УРСР все більшого поширення набувала українська національна символіка. Поряд з тризубом та жовто-блакитним прапором у якості основного національного гімну була пісня «Ще не вмерла Україна» , написана у 1863 році громадянином Австрії Михайлом Вербицьким на складений рік перед тим однойменний вірш підданого Росії Павла Чубинського. Вона швидко набула популярності і була фактичним гімном УНР та ЗУНР, а 15 березня 1939 року була проголошена офіційним гімном Карпатської України. В СРСР її виконання переслідувалося як прояв «українського буржуазного націоналізму».
В міру розгортання перебудовчих процесів в УРСР «Ще не вмерла Україна» стала виконуватися на заходах, що проводили представники української національно-культурної інтелігенції. Зокрема, її співали 15 січня 1989 під час роковин від смерті Павла Чубинського біля його відновленої могили у Борисполі. У Києві вона пролунала 9 березня 1990 року біля пам'ятника Тараса Шевченка на заходах, присвячених його дню народження у виконанні Кубанського народного хору під диригуванням Віктора Захарченка, що тоді гастролював в УРСР.
Славень був виконаний після ухвалення Акту про державну незалежність України 24 серпня 1991 року в приміщенні Верховної Ради .
Рішення про затвердження Державного гімну України ухвалювалося у міжсесійний період окремим Указом Президії Верховної Ради, яке підписав голова Верховної Ради Іван Плющ 15 січня 1992 року в роковини смерті Павла Чубинського.
Немає коментарів:
Дописати коментар