10 цікавих фактів про прапор України

Інтерактивне завдання "Прапори країн Євросоюзу"
Джерело

Всеосвіта › Перейти на сторінку документа

Читаймо українською, спілкуймось українською!

Повість Андрія Бачинського піднімає різні питання про людей з фізичними вадами та дискримінацію, з якою вони часто зіштовхуються. Історія намагається відкрити читачеві очі, переконати у тому, що проблема дійсно існує і потребує нашої уваги.

Буктрейлер створений за повістю Андрія Бачинського "140 децибелів тиші"

Головний герой – підліток на ім’я Сергій Петрина – дрімає на задньому сидінні татового авто. Окрім нього у машині мама Сергія та його молодша сестра Іринка - вони знаходяться на переїзді та чекають поки проїде потяг. Нічого не віщує біди, але раптово щось іде не так, автомобіль враз струшує  і виявляється, що цей довгоочікуваний поїзд мчить прямо на них! Іскри, скрегіт… Пітьма…

Книга легко читається і є дуже гарним приводом для роздумів. З цього можна визначити, що нагороду «Книга року-2015 за версією BBC-Україна» «140 децибелів тиші» отримала цілком собі заслужено.

Презентація "БЕЗПЕКА РУХУ ПІШОХОДІВ. СИГНАЛИ СВіТЛОФОРА І РЕГУЛЮВАЛЬНИКА"

Увага! Скоро починається новий навчальний рік, тому давайте згадаємо правила дорожнього руху в цікавій формі за допомогою цієї презентації.

Всеосвіта › Перейти на сторінку документа

Автор - Давидова Валентина Василівна

УВАГА! Новинки в бібліотеці.

Названо претендентів Букерівської премії

У середу 24 Липня 2019 журі Букерівської премії оприлюднило довгий список за 2019 рік, інформує 1NEWS з посиланням на Радіо Свобода.

До списку ввійшли 13 книжок зі 151, яка була опублікована у Великій Британії або Ірландії:

Маргарет Етвуд (Канада) “Заповіти” (The Testaments)

Кевін Беррі (Ірландія) “Нічний човен до Танжера” (Night Boat to Tangier)

Оінкан Брейтвейт (Велика Британія / Нігерія) “Моя сестра, серійна вбивця” (My Sister, The Serial Killer)

Люсі Еллманн (США / Велика Британія) “Качки, Ньюберіпорт” (Ducks, Newburyport)

Бернардин Еварісто (Велика Британія) “Дівчина, Жінка, Інше” (Girl, Woman, Other)

Джон Ланчестер (Велика Британія) “Стіна” (The Wall)

Дебора Леві (Велика Британія) “Людина, що бачила все” (The Man Who Saw Everything)

Валерія Луїселлі (Мексика / Італія) “Архів загублених дітей” (Lost Children Archive)

Чигозі Обіома (Нігерія) “Оркестр меншин” (An Orchestra of Minorities)

Макс Портер (Велика Британія) “Ленні” (Lanny)

Салман Рушді (Велика Британія / Індія) “Кіхотт” (Quichotte)

Еліф Шафак (Велика Британія / Турція) “10 хвилин 38 секунд у цьому дивному світі” (10 Minutes 38 Seconds in This Strange World)

Дженетт Вінтерсон (Велика Британія) “Франкісштейн” (Frankissstein)

Шорт-лист зі шести книжок оголосять 3 вересня, а переможця – 14 жовтня.

Букерівська премія – престижна літературна нагорода, яка щорічно вручається у Великій Британії. Премія заснована 1968 року. Її розмір – 50 тисяч фунтів стерлінгів. На відміну від аналогічної міжнародної, ця премія вручається авторам книг, які були написані англійською мовою та видані у Великій Британії та Ірландії.
Інтернет-ресурс 

24 травня — День слов’янської писемності і культури

Це свято було встановлено постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 30.01.91 N 568-I «Про День слов’янської писемності і культури».

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

До вашої уваги мультфільм про славянських братів, Кирила та Мефодія, які принесли нам грамоту:

Джерело: Світоглядний портал Рідна країна

Ганс Крісніан Андерсен

Ханс Кри́стиан А́ндерсен — датский прозаик и поэт, автор всемирно известных сказок для детей и взрослых: «Гадкий утёнок», «Новое платье короля», «Дюймовочка», «Стойкий оловянный солдатик», «Принцесса на горошине», «Оле Лукойе», «Снежная королева» и многих других. 

Снігова королева: Задзеркалля - Офіційний трейлер

Могущественный король Хагард чуть не потерял семью из-за Снежной Королевы. Он находит способ очистить мир от волшебства: все обладатели магических способностей отныне заточены в Зазеркалье. Остановить его и не дать сказке навсегда исчезнуть из нашего мира может только Герда. Ведь ее главная сила не в волшебстве, а в вере в добро и дружбу. В новом приключении на помощь Герде придут тролли, пираты и даже сама Снежная Королева.

Склади пазли за його казками!

Бажаю успіху!

Знайомтесь

Василь Андрійович Лісняк

ЗАЙЧЕНЯ.

Пропоную до читатння!
Дуже цікава історія. Читайте з насолодой!
Оповідання для дітей Василя Андрійовича Лісняка.

В. Лісняк - відомий запорізький письменник і журналіст.

Одного разу десятирічний Петрик Чайка приніс додому зайченя.
- Де ти його взяв? запитав Петрика старший брат Андрійко.
- Хлопці впіймали і дали мені, відповів той.
- Нащо воно тобі? Віднеси його в поле і пусти на волю.
- Е, ні. Хлопці казали, що зайченята і в неволі виростають...Я буду годувати його...
Андрійко не дуже наполягав на своєму. Бо, правду кажучи, йому й самому цікаво було спостерігати за тим, як буде поводитись зайченя...
Дома у них була невеличка комірка з одним вікном майже над землею. Біля самісінького вікна росли кущі густого молодого клена, що самі собою прижилися тут. Далі стояли високі дерева.
Пустив Петрик зайченя в ту комірку, приніс йому трави, свіжого вишняку, поставив води.
Минув день, другий... Петрикові й Андрійкові хотілося побачити, як їсть зайченя, але воно при них ніколи не їло й не пило.. Коли хлоп'ята відчиняли комірку, зайченя забивалось далі в куток і сиділо нерухомо, поклавши вуха на спину. Та по кормах видно було, що воно все ж харчувалося.
Стояли тихі, теплі вечори... На небі сяяв повний місяць. І ось одного такого вечора, коли Петрик ліг спати, Андрійко поцікавився: а що робить цієї пори вечір їх зайченя? Він тихо відчинив двері комірки. Там було темно. За вікном чорніли кущі і дерева. Між гіллям, на світло-сірому небі, яснів білий місяць. На підвіконні і долі біля вікна лежала мережка місячного світла і тіней від листя. Затамувавши подих, Андрійко прислухався - нічого не чути. Придивився - і побачив на підвіконні зайченя. Воно сиділо нерухомо, підібравши лапки під себе, і невідривно дивилося надвір. В такий чудовий вечір, на освітленому місяцем полі, де стояли високі пахучі жита і росла різна солодка їжа, мабуть, весело гралися його довговухі брати і сестри... А воно самотнє, тут!.. Андрійкові видно було його одне око. Воно блищало від місячного світла, блищало так, що хлопцеві здалося, ніби воно мокре, в сльозах.
"Невільник!" - з жалем подумав Андрійко. І, докоряючи собі тим, що дозволив тримати зайченя в неволі і навіть сам був зацікавлений у цьому, він вирішив наступного ранку поговорити з братом.
Андрійко ліг спати, але не міг заспокоїтися. Він довго думав про те, що бачив у коморі. Ладен був уже встати і негайно нести зайченя в поле. Однак негаразд було тривожити дім та й Петрика хотілося залучити до цього.
Опівночі Андрійко заснув.
Вранці він розповів братові про все, що бачив уночі, і про те, як йому жаль зайченяти.
- Давай, Петрику, випустимо його! - запропонував Андрійко.
- Давай! - охоче погодився Петрик.
Коли батько пішов на роботу, мати знайшла чистий невеличкий мішок і дала його хлоп'ятам. Петрик і Андрійко посадили свого в'язня в той мішечок, злегка зав'язали його, поклали в кошик і пішли. Андрійко ніс кошик, розмірено ступаючи і поглядаючи обабіч. Йому хотілося, щоб кожен зустрічний знав, що і куди вони несуть.
Петрик не міг іти спокійно. Він забігав то на один бік, то на другий, то йшов позаду, і все позирав на кошик, йому хотілося швидше звільнити зайченя.
Поки йшли містом, переходили залізничні колії, минали паровозне депо - зайченя сиділо тихо, не подавало ніяких ознак свого перебування в кошику. Шум людського життя, очевидно, лякав його.
Та ось вони вийшли за місто. Поволі затихли шуми. Повіяло степовими пахощами. І зайченя враз дало про себе знати. Воно почало так завзято перебирати лапками, дряпати стінку кошика, що він аж затремтів у руці Андрійка.
Подряпає, затихне та й знов за своє.
- Ну, Петрику, сказав Андрійко, - випустимо?
- Давай! - відповів Петрик.
Хлоп'ята поставили кошик, присіли і посхиляли русі, низько стрижеві голівки над своїм невільником. Андрійко розв'язав мішечок, узяв за вуха зайченя, посадив на землю і - пустив.
Але, на превеликий їх подив, зайченя не кинулось одразу втікати. Припавши до землі, повернувши голову набік і одним оком поглядаючи вгору на хлоп'ят, воно поволі посунулось на животі. І зробило це так невміло, неначе в нього були покалічені ноги. Відсунувшись трохи і не зводячи свого пильного погляду з Петрика й Андрійка, зайченя зробило один боязкий стрибок, другий.
І раптом воно всіма лапками шарпнуло землю. Стрибок був такий дужий, що грудочки землі з силою вдарились об кошик і об хлоп'ят; перед ними знялася хмарка пилу, і коли вони отямились, зайченя було від них уже так далеко, що й грудкою не докинеш.
І тільки тепер Петрик і Андрійко побачили, що їх зайченя не таке вже й мале, що це не безпомічне зайченя, а досвідчений хитрий зайчик, здатний сам вийти з найскрутнішого стану. Хлопці присвиснули йому вслід і весело засміялися.
А зайчик довго біг, не зупиняючись. Потім став, підняв угору вуха, подивився навколо і знову побіг.
Хлоп'ята з радістю стежили за ним, доки він геть загубився у степовому просторі.

1957
Джерело

Весняний вечір в українському селі. "Садок вишневий коло хати"

"Садок вишневий коло хати..." — вірш Тараса Григоровича Шевченка із циклу «В казематі».

"Зміст і тональність вірша — світлий, життєствердний опис весняного вечора в українському селі, мрія про красу людських стосунків, про родинне щастя в гармонії з розкішною природою... Навіяна спогадами, імовірно часів власного дитинства, ідилія має явний підтекст, відтворюючи образ райського саду, Едему, що ним в уявленні Шевченка одвічна глибинна сутність України".

Картина Ярослава Чижевського


Тарас ШЕВЧЕНКО
В казематі

VIII

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

[Між 19 і 30 травня 1847,

С.-Петербург]

ВІР в Україну

Зі шкільної програми 5 класу української літератури. 

Для проекту "Книги, що говорять" озвучив Сергій Бриль.

Фотоогляд "Садок вишневий коло хати..."

Замовлення підручників у програмі КУРС: Школа (2019) рік

1 березня - Всесвітній день котів