«День прожитий без книги марно прожитий день».

Поради від Василя Олександровича Сухомлинського:

«Кожна освічена і вихована людина всім найкращим у своєму житті зобов'язана книгам. Тільки з цього джерела п'є наснагу й розум, передаючи з покоління в покоління скарби і мудрість своїх предків».

«Вміти читати - означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків».

«Школа, як колиска народу, колиска духу й культури народної, живе насамперед у книзі».

«... Дитяче читання виховання книгою найтонший і найсильніший поряд зі словом учителя, засіб впливу на душу дитини й підлітка. Що нас особливо турбує, так це те, щоби книжка залишалась і завжди була провідною силою виховання, щоби найголовнішою духовною потребою людини було читання».

«Незамінним джерелом знань і невичерпним джерелом твого духовного багатства є книжка».

«Читання - одне із джерел мислення та розумового розвитку».

«Казка - свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячого мислення й мови».

«Однією з істин моєї педагогічної віри є безмежна віра у виховну сили книги. Не бійтеся присвячувати весь урок роботі з книгою. Не бійтеся присвячувати весь день подорожі по «книжковому морю». Нехай найкращим для дітей, найпрекраснішим стане свято книги».

«Тільки книжки перетворять подив на допитливість. Тільки читання відкриє перед людиною розкіш інтелектуального життя».

Василь Олександрович Сухомлинський — видатне явище в педагогіці.

Василь Олександрович Сухомлинський – великий педагог, мудрий учитель, тадановитий письменник. У його палкому серці жила велика доброта та любов до всього світу. Він не лише навчав, а й прищеплював кожній дитині найкращі людські якості, виховував доброту, чуйність, людяність, патріотизм, любов до батьків, до людей і до рідної землі.

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського здобуло в нашій країні та багатьох країнах світу заслужену пошану і славу. Його ідеї виховання на засадах гуманізму, порядності, доброти, чесності та людяності увійшли в свідомість мільйонів людей.

Василь Сухомлинський був вдумливим дослідником дитячої душі. Він органічно поєднав у своїй діяльності теорію з практикою, і твори якого увійшли в скарбницю науково-педагогічної думки.

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району Кіровоградської області (за тогочасним адміністративно-територіальним поділом — село Василівка Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії) у селянській родині.

Батько Василя, Олександр Омелянович Сухомлинський, працював спочатку по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіях та в окремих селянських господарствах, потім друкувався у пресі як сількор, завідував колгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробної справи) у семирічній школі. Він був "майстром на всі руки" - вміло виготовляв меблі та музичні інструменти. Мати Василя, Оксана Юдівна, вела домашнє господарство. Вона гарно вишивала, вміло ткала полотно, фарбувала його і шила одяг не лише для своєї сім'ї, а й односельцям. Багато уваги приділяла вихованню дітей. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя, ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. Оксана Юдівна вчила дітей добру, чесності, людяності. Довгими зимовими вечорами за прядивом чи шитвом розповідала дітям казки, цікаві історії, читала книжки. Пізніше Василь Олександрович писав: "Я не відчував би всієї краси літнього світанку в селі, якби в далекому дитинстві мене не вразили до глибини душі прочитані матір'ю слова Шевченка "Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють...". А брат Василя Олександровича Сергій згадував: "Батько і мати наші були від природи народними педагогами... В сім'ї завжди було взаємне довір'я, повага до старших, праця... Я ніколи не бачив, щоб батьки марнували час, пам'ятаю їх завжди в роботі". І дітей вони залучали до праці, навчали старанності та сумлінності.

Працюючи - зрозумів: щоб стати справжнім учителем, недостатньо однієї любові до дітей, потрібні глибокі знання не лише зі свого предмета, а й готовність відповісти на сотні "чому" і "як" допитливих дітей. А для цього потрібно було вчитись наполегливо, цілеспрямовано, завжди. І він учився, вчився до кінця своїх днів.

Василь Олександрович став першим ученим серед сільських учителів, який продовжував працювати в сільській школі. Займатись науково-дослідницькою діяльністю далеко від наукових центрів, фундаментальних бібліотек і колективів учених було надзвичайно складно. 

Творчий доробок Василя Сухомлинського справді вражаючий... А книга "Серце віддаю дітям" стала визначним явищем у галузі педагогіки та суспільних наук. Вже після смерті Василя Сухомлинського книга була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973 р.) та Державної премії Української РСР (1974 р.). Вона витримала майже 55 видань, перекладена 29 мовами, принесла авторові світову славу.

Читайте твори Василя Сухомлинського на сайті "Мала Сторінка".

Джерело

Герб нашого міста.

Герб Запорі́жжя — один з офіційних символів міста Запоріжжя, затверджений рішенням Запорізької міської ради від 31 січня 2003 року № 40 «Про затвердження символіки та положень про герб і прапор міста Запоріжжя».
Більше історії на сторінці ВікіпедіЯ

Склади пазли і побачиш герб м. Запоріжжя.

Рослини - символи України

Дорогі друзі і всі ті, хто сьогодні завітав на мій блог!
До вашої уваги кросворд "Рослини - символи України".
Прошу вас згадати рослинну символіку України.
Потрібно знайти слова-розгадки в кросворді слів, вони можуть розташовуватися і по вертикалі, і по горизонталі.  ПІДКАЗКА

Ім'я, що робить людину невидимкою.

 

Наше ім'я робить нас унікальними в цьому світі. Та щоб його сховати деякі люди на протязі століть міняли його на інші за допомогою псевдонімів.

За книгою Івана Володимировича Глинского
«Твоє ім’я – твій друг» - Київ. – Веселка, 1978. – 240 с.

Ця інформація може стати у пригоді учням при підготовці до ЗНО.

Історичні факти про бібліотеки

Перша систематизація книг та заходи по збереженню фонду

Книги - таблички часів існування Шумер (3000 р. до н. е.). зберігалися в глиняних глечиках. На кожній полиці була глиняна "етикетка", завбільшки з мізинець, з назвою галузі знання. Збереженню фондів допомагало грізне застереження: "Того, хто посміє забрати ці таблиці: нехай покарає своїм гнівом Ашшур і Беліт, а ім'я його і його спадкоємців назавжди буде віддано забуттю в цій країні".

У ХІІІ столітті в бібліотеці Сорбони (Франція) книги стали приковувати ланцюгами до спеціально виготовлених пультів. У 1338 р. за каталогом там було 1720 книг, 300 з яких були прикуті ланцюгами в читальні, тобто доступні студентам.

Перша каталогізація книг і перші бібліотекарі

У бібліотеці Олександрійського мусейону, заснованої в III ст. до н. е. царем Єгипту Птоломеєм I, вперше була реалізована система каталогізації та розстановки книг, створена вченим і поетом Калімахом. У різні роки в бібліотеці працювали Архімед, Аристарх Самоський, медик Герофіл Халкедонський, астрономи Гіппарх і Клавдій Птоломей, математик Евклід, філолог Зенодот. Вчений Ерастофен - засновник географічної науки та перший укладач карти світу прослужив в цій бібліотеці 40 років.

 Перші правила користування бібліотеками
Перш ніж увійти до бібліотек Арабського Халіфату, що називалися "будинками мудрості", читач здійснював обмивання у джерелі біля входу. Підлога бібліотеки покривалася килимами, де і розташовувалися читачі.

 Перший книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента
У середньовічному Китаї власник приватної колекції Жао Жун написав трактат "Положення про обертаність стародавніх книг". Тоді ж власники приватних зібрань - Дін Сюнфей і Хуан Юйцзі уклали "Договір про обмін старовиною" - свого роду договір про книгообмін з елементами міжбібліотечного абонемента. "... Якщо у нього є, а в мене відсутня або у нього відсутня, а в мене є, то взаємообмінюємося. Про це ми домовилися".

 Перша посадова інструкція бібліотекаря
У ХV столітті італійський герцог Федеріго да Монтефельтро розробив інструкцію, в якій сформулював вимоги, що пред'являються до бібліотекаря: вченість, приємний характер, представницька зовнішність, красномовство.

Перша бібліотека України
Звичайно, бібліотека при Софійському соборі у Києві, заснована 1037 року Ярославом Мудрим.

Перша бібліотечна асоціація та перша бібліотечна школа
У 1876 році у Філадельфії з ініціативи директора бібліотеки Колумбійського університету в Нью-Йорку Мелвіл Дьюї була утворена перша Американська бібліотечна асоціація, у 1887 році - відкрита професійна бібліотечна школа. Особливу увагу приділяв Дьюї залученню в бібліотечну професію жінок. Професія бібліотекаря до ХХ століття вважалася винятково привілеєм чоловіків.

 Славетні бібліотекарі

 Габріель Ноде - французький учений. Багато років працював у бібліотеці кардинала Мазаріні. Автором праці "Поради з улаштування бібліотеки" (1627 р.) Був переконаний в тому, що "невпорядковане зібрання книг не можна назвати бібліотекою, як не можна озброєний натовп вважати регулярною армією або купу будівельних матеріалів - будинком".

 Готфрід Вільгельм Лейбніц - відомий філософ і вчений, з 1690 г протягом 23 років керував Герцогською бібліотекою в Німеччині . Розробив Концепцію наукової бібліотеки та класифікацію наук. Одним з елементів концепції був план "Книжкове ядро". Представляє собою ряд пропозицій щодо підготовки списків нових видань, що складалися з їх коротких описів. Він же сформулював ідею створення зведеного каталогу бібліотек країни. Лейбніц не допускав "завалення світу паперовим непотребом".

 Готхольд Ефраїм Лессінг - великий німецький драматург, який 10 років керував бібліотекою, формулював свою професійну позицію так: "Я вважаю себе зберігачем бібліотечних скарбів, і не хотів би бути собакою на сіні, але мені не хотілося б бути і слугою в хліві, який кидає в годівницю сіно кожному голодному коню "(1770 р.)

 Йоганн Вольфганг фон Гете протягом більше 30 років (з 1797 р.) виконував функції міністра в невеликій тюрінгській державі. У коло його обов'язків входило і керування бібліотеками. На початку 1798 року Гете підготував документ, де виклав вимоги до організації роботи бібліотеки: забезпечення контролю за збереженням фондів, ведення обліку нових надходжень та книговидачі, постійний розклад роботи. Він же ввів умову: книги в забрудненому стані в бібліотеку назад не приймати! Привілейовані кола висловлювали великі протести з приводу такого нечуваного нахабства, але підкоритися довелося.

 Микола Іванович Лобачевський - видатний вчений - математик одночасно займав пост ректора Казанського університету (1827 - 1846 рр..) та директора університетської бібліотеки.

 Іван Андрійович Крилов - письменник і байкар 30 років пропрацював в Імператорській Публічній бібліотеці Петербурга. У цій же бібліотеці працювали: вчений-історик Єрмолаєв, Корф, письменник і філософ Одоєвський.

 Хорхе Луїс Борхес - видатний письменник , автор філософських есе "Вавілонська бібліотека" та "Всесвітня бібліотека". Багато років (з 1995 р.) працював директором Національної бібліотеки Аргентини.

Бібліотечні провидці

У ХХ столітті один з найсміливіших прогнозів розвитку бібліотек дав Станіслав Лем у романі "Магелланова хмара". "... У 2531 був введений новий спосіб зберігання людської думки. Стали використовувати Тріон: маленькі кристали кварцу. Кристал розміром з піщинку міг містити в собі стільки ж інформації, скільки міститься в стародавній енциклопедії. Була створена єдина для всієї земної кулі Центральна тріонова бібліотека ... ".

За матеріалами сайту 

OPEN-Book

Електронні версії підручників для учнів 7-х класів

Електронні версії підручників для учнів 7-х класів

Інформаційна листівка "Клаус Гагеруп та його книги"

Знайомтесь! Нові надходження до бібліотеки.