Жила собі жінка. Мала вона двох дочок: рідну дочку — Олену та нерідну — Мариню. Тяжко жилося Марині в мачухи, бо мачуха не любила її. Зрання до пізньої ночі працювала дівчинка. А мачуха та Оленка нічого не робили, тільки знущалися з Марині. Мусила виконувати бідна дівчинка всі їхні примхи.
Ось якось, — а було це саме серед
зими, — заманулося Олені фіалок.
— Біжи, Мариню, принеси мені з лісу фіалок!
